Меморіал Слов’янської міської територіальної громади

МЕМОРІАЛ

Слов’янської міської територіальної громади

Юков Олексій Олександрович

громадський діяч, голова ГО «АДВІС «Плацдарм», президент слов’янських осередків українських федерацій хортингу та таїландського боксу Муей-тай, майстер спорту України з хортингу

5 серпня 2026 року Україна втратила Олексія Юкова — нашого земляка, відомого українського пошуковця і волонтера, засновника та очільника ГО «Асоціація дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм». Людину, яка понад чверть століття присвятила пошуку та поверненню загиблих.

Олексій Юков втратив життя під час чергової пошукової операції поблизу села Шандриголове Лиманської громади Краматорського району. Під час роботи в лісопосадці його автомобіль підірвався на міні. Пошуковцю назавжди залишиться 40 років.

Олексій народився 9 вересня 1985-го в Слов’янську. Навчався у загальноосвітній школі № 12 та школі-інтернаті № 1. Закінчив Донбаський державний педагогічний університет, де здобув фах викладача фізичного виховання.

Олексій був майстром спорту України з хортингу, очолював місцеві осередки українських федерацій хортингу та таїландського боксу Муей-тай. За роки тренерської роботи він виховав понад сто чемпіонів і призерів всеукраїнського та міжнародного рівнів.

Але головною справою та місією його життя став не спорт. Понад 25 років Олексій Юков присвятив пошуку загиблих — від воїнів Другої світової війни до військовослужбовців і цивільних, чиї життя забрала сучасна російсько-українська війна.

Для нього це ніколи не було просто роботою. Це було глибоке переконання: кожен загиблий має бути знайдений, кожна людина повернута додому, а кожна родина - мати право знати долю свого рідного та можливість гідно з ним попрощатися.

Коли у 2014 році російська агресія прийшла на Донбас, Олексій Юков став першим, хто розпочав пошук та повернення загиблих у цій війні. Він йшов туди, куди майже ніхто не наважувався: на лінію зіткнення, у «сірі зони», на місця боїв, щоб забирати загиблих українських військових і цивільних та повертати їх додому.

У травні 2014 року загін під керівництвом Юкова разом із військовослужбовцями 80-ї ОДШБ забирав на околицях Слов’янська тіла українських воїнів, які загинули внаслідок падіння гелікоптерів, збитих проросійськими бойовиками. За свою діяльність Олексій потрапив у полон до російських найманців, які винесли йому смертний вирок. Він вижив — і після цього не відмовився від своєї місії.

Олексій Юков створив та очолив ГО АДВІС «Плацдарм», сформувавши команду, для якої пошук, встановлення місць загибелі та повернення тіл стали щоденною надзвичайно складною і небезпечною роботою. Пошуковці працювали у тісній взаємодії з Генштабом ЗСУ, Національною поліцією України, судмедекспертизою, Офісом Уповноваженого, ДСНС та СБУ.

Після початку повномасштабного російського вторгнення пошуковий загін «Плацдарм» під керівництвом Олексія Юкова повернув із місць бойових дій понад три тисячі загиблих — українських військовослужбовців і цивільних, а також військових російської окупаційної армії.

Для Олексія людська гідність не закінчувалася зі смертю. Повернення загиблих було для нього справою честі, людяності та відповідальності перед живими.

У 2022 році під час пошукової операції Олексій Юков підірвався на ворожій міні «Охота-2», дістав тяжке поранення та втратив око. Але навіть це його не зупинило: після лікування і відновлення чоловік повернувся до пошукової роботи.

За самовіддану та героїчну працю Олексій Юков був неодноразово відзначений державними та відомчими нагородами. У 2024 році він отримав відзнаку Президента України «Золоте серце».

Прощання з Олексієм Юковим відбулося 8 серпня у Києві. На панахиду у Володимирському соборі та церемонію на Майдані Незалежності віддати йому останню шану прийшли сотні людей — рідні, друзі, побратими, військові, волонтери, колеги-пошуковці.

Того ж дня петиція про присвоєння Олексію Юкову звання Героя України посмертно набрала необхідну кількість голосів.

Справа його життя продовжиться. Створений Олексієм пошуковий загін «Плацдарм» працюватиме далі — шукатиме загиблих і зниклих безвісти, повертатиме імена та людей їхнім родинам.

Тіло Олексія було кремовано, урна з прахом зберігається у дружини Євгенії Калугіної. У нього залишилися три брати, сестра та дві доньки, молодшій з яких усього 5 років.

Це непоправна втрата для Слов’янська, Донеччини та всієї України. Низький уклін за життя, віддане людям. Вічна та світла пам’ять!